понедельник, 11 января 2021 г.

Адреса Ивана Бунина в Одессе. Адреси Івана Буніна в Одесі

                                            


В Одессе, городе, с которым писатель был так тесно связан судьбой и творчеством, к 110-летию со дня рождения, в 1980 году, была установлена мемориальная доска на здании, где Бунин жил и творил: Княжеская, 27.

Мемориальная доска, в тексте которой сказано, что здесь жил Бунин, установлена на доходном доме Буковецкого, а не на особняке Буковецкого в два этажа, где Бунин бывал, а перед эмиграцией полтора года жил.

Первый его приезд сюда – 1896 год – это время, когда Бунин как писатель только формировался.

В 1895 году 25-летний Бунин знакомится в Москве с одесским беллетристом А.М.Федоровым и по его приглашению впервые приезжает под Одессу в Люстдорф (9 июня 1896), гостит на даче, которую снимал Федоров. (Адрес - Дача Ковалевского, 111 - Дача Федорова (не сохранилась)


Бунин живет у моря, о котором позже создаст лирические шедевры...

Еще не раз Бунин будет гостить у Федорова в Люстдорфе, там же в один из приездов, в 1897 году, познакомится с А.Куприным, дружбу с которым пронесет через десятилетия...

Однажды, в июле 1898 года, в Люстдорф к Федоровым приехал одесский издатель и редактор газеты «Южное обозрение» Н.П.Цакни с женой. (Улица Гаванная, 11/13 - Редакция «Южного обозрения» (1898-1899).

Чета Цакни пригласила Бунина с Федоровым к себе на дачу (не сохранилась) на 7-ю станцию Большого Фонтана.

Через несколько дней Бунин с Федоровым отправились в гости.

При входе в разросшийся по-южному сад Иван Алексеевич увидел 18-летнюю красавицу-дочь Н.П.Цакни от первого брака – Анну.

Иван Алексеевич, влюбившись, вскоре попросил ее руки. Предложение было принято.

Некоторое время (1898–1899) Бунин сотрудничал в издаваемой Н.П.Цакни газете «Южное обозрение» печатал стихи, очерки, статьи, как свои, так и Брюсова и Бальмонта


23 сентября 1898 года в Сретенской церкви на Новом базаре (Арх. Фраполли – не сохранилась) состоялось венчание Бунина с А.Н.Цакни. Началась семейная жизнь.

Бунин поселился в семье Цакни на Херсонской, 44 (ныне ул. Пастера) в глубине двора во флигеле — ныне разрушенном.

Вскоре отношения стали портиться. Семейная жизнь не складывалась. Душевно он не был с женой близок.

В марте 1900-го, через полтора года после женитьбы, по ее настойчивому требованию, он уедет отсюда, и они расстанутся, хотя любовь к ней еще долго будет мучить его.

30 августа 1900 года Анна Николаевна в квартире на Херсонской, 44 родила сына, названного в честь деда - Николаем.

Бунин тяжело переживал разрыв с женой, сынишку он мог видеть лишь изредка; приезжая в Одессу, останавливался в гостиницах, квартирах друзей, в том числе у В.П.Куровского, первого хранителя Одесского художественного музея (правое крыло музея, Софиевская, 5-а).

Но вернемся в Одессу.

Приезжая сюда, Бунин не раз останавливался в гостинице «Санкт-Петербургской» (Приморский бульвар, 8. Левое полуциркульное здание).

Здесь же остановился Бунин, когда, женившись на москвичке В.Н.Муромцевой, впервые приехал с ней сюда (7 апреля 1907 года).

Приезжая в Одессу за четверть века более 30 раз, Бунин дружил здесь с художниками, писателями, неоднократно выступал с чтением произведений на литературных «четвергах» и в литературно-артистическом обществе.

Литературно-артистическое общество в разные годы находилось по разным адресам: Приморский бульвар, 1 (1898-1899). Улица Ланжероновская, 2 (1899). Улица Садовая, 18 (1912). Улица Греческая, 50 (право-воротнее строение) (1916-1920).

В 1907 году Бунин и В. Н. Муромцева выехали из Москвы через Киев в Одессу - это было как бы их «свадебное путешествие».

«12 апреля 1907. На одесском вокзале нас встречает Нилус...- Где остановитесь? В Петербургской? Мы вышли на Николаевский бульвар... Прошлись до памятника Пушкину. Ян был очень возбужден Одессой, предстоящим путешествием и с какой-то необыкновенной радостью стал поименно называть мне пароходы, объяснять, какому обществу принадлежит тот или другой, жалел, что нет времени до завтрака сбежать в гавань, «побродить среди всевозможных тюков с товарами», «подышать сложными портовыми запахами - смолы, копры, ванили, рогож...».

В ресторане Петербургской гостиницы мы сели у окна с видом на море. Нилус... с Яном сочинили очень тонкий завтрак из южных блюд.

Южная кухня для нас, северян, кажется очень своеобразной. Собственно, в Одессе несколько кухонь: малороссийская, греческая и, наконец, чисто одесская. И какая вкуснее, трудно решить. Одесситы любили и умели покушать. Были гостеприимны не менее москвичей. Жизнь там была гораздо дешевле, чем в столицах. Рестораны отличались редкой дешевизной и доброкачественностью.

Около пяти мы вышли погулять... Мы прошли к очень затейливому памятнику Екатерины. Площадь и здания на ней очень хороши.

Около кофейни Робина стояло несколько человек с восточными лицами и о чем-то горячо, по-южному спорили.

Напротив, в кофейню Фанкони (Екатерининская, 13 - Кафе Фанкони), входили в весенних туалетах дамы. На углу Дерибасовской продавались цветы... Одесса необыкновенно уютна, чиста, в ней чувствуешь какую-то легкость - и в линиях зданий, и в одеждах, и даже в характере людей.

Вечером... Ян пошел на «четверг» повидать приятелей.«Четвергом» называлось еженедельное собрание «Южнорусских» художников, писателей, артистов, даже некоторых профессоров, вообще людей, любящих искусство... После обеда художники вынимали свои альбомы, писатели, поэты читали свои произведения, певцы пели, кто умел, играл на рояле».

«13 апреля 1907. В пять поехали к Федоровым... в Отраду. Звонок. Легки на помине: Нилус с Куровским. А через минуту входит Дворников...От Федоровых отправились в пивную Брунса… (Дерибасовская, 16 (во дворе) - Пивная Брунса (с 1902).

Пивная Брунса считалась первой на всем земном шаре, подавали там единственные в мире сосиски и настоящее мюнхенское пиво.

Пивная помещалась в центре города, на Дерибасовской улице, окружена была высоким зеленым палисадом…

После ресторана Доди, где собирались художники, писатели и артисты... считалось... вполне естественным завернуть к Брунсу.

Сухой, стройный, порывистый, как-то по особому породистый и изящный, еще в усах и мягкой шатеновой и действительно шелковистой бородке, быстро и всегда впереди всех, шел молодой Иван Алексеевич Бунин; за ним... семенил, уже и тогда чуть-чуть грузный, П.А.Нилус; неразлучное трио - художники Буковецкий, Дворников и Заузе... популярный в свое время А.М.Федоров, поэт и беллетрист… (Дон-Аминадо. Поезд на третьем пути.- М., 1991.-С. 45).

После 1909 года в доме по Ришельевской улице, 19, на углу Жуковского, на третьем этаже, с улицы, жил популярный зубной врач, а над ним, этажом выше, жила семья Бабель. Среди пациентов зубного врача были Иван Бунин и Алексей Толстой...

1910. 20 февраля. Письмо Бунин — Куприной. «Остановились... в гостинице «Бристоль». (Пушкинская, 15). Сняли там две комнаты, так что можно было и работать. Встречались с художниками.

Они по-прежнему устраивали три раза в неделю «мальчишники»: воскресенье - у Буковецкого, четверг - в ресторане Доди, а по субботам - у кого-нибудь из друзей. (Улица Ришельевская, 2 - Ресторан Доди (1902) (не сохранился).

Этой ранней весной мы ближе познакомились с Семеном Соломоновичем Юшкевичем. Он был в радостном настроении: Художественный театр принял к постановке его пьесу - и ему очень хотелось познакомить друзей со своей новинкой. В награду за слушание угощу настоящим еврейским обедом с гусиными, куриными пупочками и печеночками,- повторял он со смаком, поднося щепоть правой руки к губам. Обед был назначен в необычное время, в два часа дня. Юшкевич встретил нас с милой улыбкой и ввел в тесно заставленную столовую. На пианино лежали раскрытые детские ноты. От всего веяло семейным уютом. Через минуту вошла жена Юшкевича, Настасья Соломоновна, с прелестной белокурой толстушкой, маленькой Наташей». (Улица Конная, 22 - Квартира Семена Юшкевича (1910)

Очень любил Иван Алексеевич Большой Фонтан, бессчетное число раз ездил туда, подолгу жил на Даче Ковалевского, много работал над корректурой Собрания сочинений, над рассказами: «Чаша жизни», «Я все молчу», «Сила», стихами...

Последний раз в Одессу Бунины приехали в июне 1918 и прожили до 6 февраля 1920 года. 


Сначала жили в гостинице «Крымской» ( Сабанеев мост, 1 — не сохранилась) , переехали на Дачу Ковалевского, потом поселились на Княжеской, 27.

По сообщению «Одесских новостей», 9 ноября 1918 года Бунин читал на сцене консерватории (улица Новосельского, 63) рассказ «Сны Чанга».

Через 20 лет после отъезда отсюда в эмиграцию Бунин напишет в Париже рассказ «Галя Ганская» (цикл «Темные аллеи»), в котором предстанет Одесса, ее незабываемая для него прелесть, 5-этажный дом, на 1-м этаже которого была кофейня Либмана (Улица Преображенская, 23 угол Садовой), и где встречалась героиня рассказа с художником, во внешности которого узнаем черты П.Нилуса.

На улице Екатерининской, 6, во дворе дома, находится пятиэтажное здание, построенное в 1914 г. по проекту архитектора С. Гальперсона.

В левом крыле на первом этаже этого здания в 1914 году открылся театр-иллюзион "Урания".

"Девяносто стульев для зрителей, экран, справа от него - гипсовая Венера Милосская, слева - кафедра для лектора:... не простая одесская "киношка",... а "первый в России художественный и научно-популярный кинематограф".

Это был "культурный очаг" Одессы.

29 декабря 1918 г. И. Бунин читал тут рассказ "Смерть Моисея".




Адреси Івана Буніна в Одесі

В Одесі, місті, з яким письменник був так тісно пов'язаний долею і творчістю, до 110-річчя від дня народження, в 1980 році, було встановлено меморіальну дошку на будинку, де Бунін жив і творив: Князівська, 27.

Меморіальна дошка, в тексті якої сказано, що тут жив Бунін, встановлена на прибутковому будинку Буковецького, а не на особняку Буковецького в два поверхи, де Бунін бував, а перед еміграцією півтора року жив.

                                              

Перший його приїзд сюди - 1896 рік - це час, коли Бунін як письменник тільки формувався.

У 1895 році 25-річний Бунін знайомиться в Москві з одеським письменником А.М.Федоровим і на його запрошення вперше приїжджає під Одесу в Люстдорф (9 червня 1896), гостює на дачі, яку знімав Федоров. (Адреса - Дача Ковалевського, 111 - Дача Федорова (не збереглася)

Бунін живе біля моря, про який пізніше створить ліричні шедеври ...

Ще не раз Бунін гостюватиме у Федорова в Люстдорфе, там же в один із приїздів, в 1897 році, познайомиться з О.Купріним, дружбу з яким пронесе через десятиліття ...

Одного разу, в липні 1898, в Люстдорф до Федоровим приїхав одеський видавець і редактор газети «Південне огляд» Н.П.Цакні з дружиною. (Вулиця Гаванна, 11/13 - Редакція «Південного огляду» (1898-1899).

Подружжя Цакні запросила Буніна з Федоровим до себе на дачу (не збереглася) на 7-ту станцію Великого Фонтану.

Через кілька днів Бунін з Федоровим вирушили в гості.

При вході де розрісся по-південному сад Іван Олексійович побачив 18-річну красуню - дочку Н.П.Цакні від першого шлюбу - Анну.

Іван Олексійович, закохавшись, незабаром попросив її руки. Пропозиція була прийнята.

Деякий час (1898-1899) Бунін співпрацював в видаваної Н.П.Цакні газеті «Південне огляд» друкував вірші, нариси, статті, як свої, так і Брюсова і Бальмонта.

23 вересня 1898 року в Стрітенської церкви на Новому базарі (Арх. Фраполли - не збереглася) відбулося вінчання Буніна з А.Н.Цакні. Почалася сімейне життя.

Бунін оселився в родині Цакни на Херсонській, 44 (нині вул. Пастера) в глибині двору у флігелі - нині зруйнованому.

Незабаром відносини стали псуватися. Сімейне життя не складалося.

Душевно він не був з дружиною близький.

У березні 1900-го, через півтора року після одруження, за її наполегливу вимогу, він поїде звідси, і вони розлучаться, хоча любов до неї ще довго буде мучити його.

30 серпня 1900 року Ганну Миколаївна в квартирі на Херсонській, 44 народила сина, названого на честь діда - Миколою.

Бунін важко переживав розрив з дружиною, синочка він міг бачити лише зрідка; приїжджаючи до Одеси, зупинявся в готелях, квартирах друзів, в тому числі у В.П.Куровського, першого хранителя Одеського художнього музею (праве крило музею, Софіївська, 5-а).

Але повернемося до Одеси.

Приїжджаючи сюди, Бунін не раз зупинявся в готелі «Санкт-Петербурзької» (Приморський бульвар, 8. Ліва полуциркульна будівля).

Тут же зупинився Бунін, коли, одружившись на В.Н.Муромцевої, вперше приїхав з нею сюди (7 квітня 1907 року).

Приїжджаючи до Одеси за чверть століття більше 30 разів, Бунін дружив тут з художниками, письменниками, неодноразово виступав з читанням творів на літературних «четвергах» і в літературно-артистичному товаристві.

Літературно-артистичне товариство в різні роки перебувало за різними адресами: Приморський бульвар, 1 (1898-1899). Вулиця Ланжеронівська, 2 (1899). Вулиця Садова, 18 (1912). Вулиця Грецька, 50 (право-ворітна будова) (1916-1920).

У 1907 році Бунін і В. Н. Муромцева виїхали з Москви через Київ в Одесу - це була як би їх «весільна подорож».

12 квітня 1907. На одеському вокзалі нас зустрічає Нілус ... - Де зупиніться?

У Петербурзькій? Ми вийшли на Миколаївський бульвар ...

Пройшлися до пам'ятника Пушкіну.

Ян був дуже збуджений Одесою, майбутнім подорожжю і з якоюсь незвичайною радістю став поіменно називати мені пароплави, пояснювати, якого суспільства належить той або інший, шкодував, що немає часу до сніданку втекти в гавань, «побродити серед всіляких тюків з товарами», «подихати складними портовими запахами - смоли, копри, ванілі, рогож ...».

У ресторані Петербурзького готелю ми сіли біля вікна з видом на море.

Нілус ... з Яном склали дуже тонкий сніданок з південних страв.

Південна кухня для нас, жителів півночі, здається дуже своєрідною.

Власне, в Одесі кілька кухонь: малоросійська, грецька і, нарешті, чисто одеська.

І яка смачніше, важко вирішити.

Одесити любили і вміли поїсти.

Були гостинні не менше москвичів.

Життя там була набагато дешевше, ніж в столицях.

Ресторани відрізнялися рідкісної дешевизною і якістю.

Близько п'яти ми вийшли погуляти ...

Ми пройшли до дуже вигадливі пам'ятника Катерини.

Площа і будівлі на ній дуже хороші.

Близько кав'ярні Робіна стояло кілька людей зі східними особами і про щось гаряче, по-південному сперечалися.

Навпаки, в кав'ярню Фанконі (Катерининська, 13 - Кафе Фанконі), входили в весняних туалетах дами.

На розі Дерибасівської продавалися квіти ...

Одеса незвичайно затишна, чиста, в ній відчуваєш якусь легкість - і в лініях будівель, і в одязі, і навіть в характері людей.

Увечері ... Ян пішов на «четвер» побачити приятелів.

«Четвергом» називалися щотижневі збори «Південноросійських» художників, письменників, артистів, навіть деяких професорів, взагалі людей, що люблять мистецтво ...

Після обіду художники виймали свої альбоми, письменники, поети читали свої твори, співаки співали, хто вмів, грав на роялі”.

13 квітня 1907. У п'ять поїхали до Федоровим ... в Відраду. Дзвінок. Легкі на спомині: Нілус з Куровським. А через хвилину входить Дворніков ... Від Федорових вирушили в пивну Брунса ... (Дерибасівська, 16 (у дворі) - Пивна Брунса (з 1902).

Пивна Брунса вважалася першою на всій земній кулі, подавали там єдині в світі сосиски і сьогодення мюнхенська пиво. Пивна містилася в центрі міста, на Дерибасівській вулиці, оточена була високим зеленим живоплотом ...

Після ресторану Доді, де збиралися художники, письменники і артисти ... вважалося ... цілком природним загорнути до Брунса. Сухий, стрункий, поривчастий, як-то по-особливому породистий і витончений, ще в вусах і м'якою шатенових і дійсно шовковистою борідці, швидко і завжди попереду всіх, йшов молодий Іван Олексійович Бунін; за ним ... дріботів, вже і тоді трохи огрядний, П.А.Нілус; нерозлучні тріо - художники Буковецький, Дворніков і Заузе ... популярний свого часу А.М.Федоров, поет і белетрист ... (Дон-Амінадо. Поїзд на третьому путі.- М., 1991.-С. 45).

Після 1909 року в будинку по Рішельєвській вулиці, 19, на розі Жуковського, на третьому поверсі, з вулиці, жив популярний зубний лікар, а над ним, поверхом вище, жила сім'я Бабель. Серед пацієнтів зубного лікаря були Іван Бунін і Олексій Толстой ...

1910. 20 лютого. Лист Бунін - Купріної. «Зупинилися ... в готелі« Брістоль ». (Пушкінська, 15). Зняли там дві кімнати, так що можна було і працювати. Зустрічалися з художниками.

Вони як і раніше влаштовували три рази в тиждень «парубочі»: неділя - у Буковецького, четвер - в ресторані Доді, а по суботах - у кого-небудь з друзів.

(Вулиця Рішельєвська, 2 - Ресторан Доді (1902) (не зберігся)

Цією ранньою весною ми ближче познайомилися з Семеном Соломоновичем Юшкевич. Він перебував у радісному настрої: Художній театр прийняв до постановки його п'єсу - і йому дуже хотілося познайомити друзів зі своєю новинкою. В нагороду за слухання пригощу справжнім єврейським обідом з гусячими, курячими пупка і печіночку, - повторював він зі смаком, підносячи пучку правої руки до губ. Обід був призначений в незвичайний час, о другій годині дня. Юшкевич зустрів нас з милою посмішкою і ввів в тісно заставлену їдальню. На піаніно лежали розкриті дитячі ноти. Від щирого віяло сімейним затишком. Через хвилину увійшла дружина Юшкевіча, Настасья Соломонівна, з чарівною білявою товстункою, маленької Наташею ». (Вулиця Кінна, 22 - Квартира Семена Юшкевича (1910)

Дуже любив Іван Олексійович Великий Фонтан, незліченну кількість разів їздив туди, подовгу жив на Дачі Ковалевського, багато працював над коректурою Зібрання творів, над розповідями: «Чаша життя», «Я все мовчу», «Сила», віршами ...

Останній раз в Одесу Буніни приїхали в червні 1918 і прожили до 6 лютого 1920 року.



Спочатку жили в готелю «Кримська» (Сабанєєв міст, 1 - не збереглася), переїхали на Дачу Ковалевського, потім оселилися на Княжій, 27.

За повідомленням «Одеських новин», 9 листопада 1918 Бунін читав на сцені консерваторії (вулиця Новосельського, 63) розповідь «Сни Чанга».

Через 20 років після від'їзду звідси в еміграцію Бунін напише в Парижі розповідь «Галя Ганська» (цикл «Темні алеї»), в якому постане Одеса, її незабутня для нього красу, 5-поверховий будинок, на 1-му поверсі якого була кав'ярня Лібмана (Вулиця Преображенська, 23 кут Садовій), і де зустрічалася героїня оповідання з художником, в зовнішності якого дізнаємося риси П.Нілус.

На вулиці Катерининській, 6, у дворі будинку, знаходиться п'ятиповерхова будівля, побудована в 1914 р за проектом архітектора С. Гальперсона.

У лівому крилі на першому поверсі цієї будівлі в 1914 році відкрився театр-ілюзіон "Уранія".

"Дев'яносто стільців для глядачів, екран, праворуч від нього - гіпсова Венера Мілоська, ліворуч - кафедра для лектора: ... не проста одеська" киношка ", ... а" перший в Росії художній і науково-популярний кінематограф ".

Це був "культурний осередок" Одеси.

29 грудня 1918 М. І. Бунін читав тут розповідь "Смерть Мойсея".