ОДЕССЕЯ

  Неординарну цю людину, наділену хистом літератора й громадського діяча, “безбожно плутають” із нелюдом у генеральських погонах. Доводиться ще й ще раз пояснювати, що одеський міський голова 1898 — 1905 років Павло Олександрович Зелений і одеський градоначальник 1885 — 1897 років Павло Олексійович Зеленой — особи різні як за вдачею, так і за життєвою долею. Постать, першого в нових історичних умовах поволі оживає й дедалі вивищується, другого ж — губиться і розтає в сутінках минувшини, вигулькуючи хіба що разом із анекдотом про те, як славетний дресирувальник тварин Дуров, гастролюючи в Одесі, випустив на циркову арену пофарбованого в зелене кнура і запросив глядачів кланятися йому під нестримний регіт залу, де був присутній градоначальник. Павло Олександрович Зелений побачив світ в одному з маєтків Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, за деякими свідченнями 1839-го, за іншими — 1840 року.  Двадцятилітнім він закінчив правничий факультет Харківського університету

З циклу "Одеса та інші країни: розвідка за відкритими джерелами" «Натрапив одного разу на карту Європи I-II століть нашої ери, накресленої Клавдієм Птоломеєм (близько 90-168 роках н.е.). Мене вразила частина, яка відбивала Причорномор'я. На цьому фрагменті карти було показано багато десятків міст і поселень, серед яких відомі нам Тирас, Ніконій, Ордессус (біля річки Буг) та Одессус на місці сучасної Варни. Про все це я згадав знову, взявши до рук книгу Наливайка С.І. "Таємниці розкриває санскрит" (Київ, 2001). Книга складається з двох десятків статей - розвідок, в яких йдеться, що багато визначних пам'яток на санскриті дозволяють по-новому трактувати деякі факти української багатовікової історії. Торкнуся лише однієї зі статей - "Українська Одеса, індійська Одіса та грецький Одіссей". Автор її стверджує, що назва Одеса має певну спорідненість із назвою східного індійського штату Оріса. Назва ця на хінді звучить, як Одіса. Це може здатися